Концепції Clean Code, адаптовані для TypeScript.
Натхненні clean-code-javascript.
- Вступ
- Змінні
- Функції
- Об'єкти та структури даних
- Класи
- SOLID
- Тестування
- Асинхронність
- Обробка помилок
- Форматування
- Коментарі
- Переклади
Принципи програмної інженерії з книги Роберта К. Мартіна Clean Code, адаптовані для TypeScript. Це не стильовий посібник. Це посібник з написання читабельного, повторно використовуваного та рефакторингового програмного забезпечення на TypeScript.
Не кожен принцип тут повинен суворо дотримуватись, і ще менше з них будуть загальноприйнятими. Це лише рекомендації, і нічого більше, але вони кодифіковані багаторічним колективним досвідом авторів книги Clean Code.
Наше ремесло програмної інженерії налічує лише трохи більше 50 років, і ми все ще багато чого вчимося. Коли архітектура програмного забезпечення стане такою ж старою, як архітектура будівель, можливо, тоді у нас будуть жорсткіші правила для дотримання. А поки що, нехай ці рекомендації слугують орієнтиром для оцінки якості коду TypeScript, який створюєте ви та ваша команда.
Ще одна річ: знання цих принципів не зробить вас миттєво кращим розробником програмного забезпечення, і робота з ними протягом багатьох років не означає, що ви не будете помилятися. Кожен фрагмент коду починається як перший чернетковий варіант, як мокра глина, що набуває своєї остаточної форми. Врешті-решт, ми вирізаємо недоліки, коли переглядаємо код з колегами. Не картайте себе за перші чернетки, які потребують покращення. Натомість критикуйте сам код!
Розрізняйте імена таким чином, щоб читач розумів, які між ними відмінності.
Погано:
functionbetween<T>(a1: T,a2: T,a3: T): boolean{returna2<=a1&&a1<=a3;}Добре:
functionbetween<T>(value: T,left: T,right: T): boolean{returnleft<=value&&value<=right;}Якщо ви не можете вимовити ім’я змінної, вам буде складно про неї говорити, не виглядаючи безглуздо.
Погано:
typeDtaRcrd102={genymdhms: Date;modymdhms: Date;pszqint: number;}Добре:
typeCustomer={generationTimestamp: Date;modificationTimestamp: Date;recordId: number;}Погано:
functiongetUserInfo(): User;functiongetUserDetails(): User;functiongetUserData(): User;Добре:
functiongetUser(): User;Ми будемо читати більше коду, ніж коли-небудь напишемо. Важливо, щоб код, який ми пишемо, був читабельним і пошуковим. Не називаючи змінні іменами, які мають значення для розуміння нашої програми, ми шкодимо нашим читачам. Робіть ваші імена пошуковими. Інструменти, такі як ESLint, можуть допомогти ідентифікувати неназвані константи (також відомі як магічні рядки та магічні числа).
Погано:
// Що за чорт, для чого ці 86400000?setTimeout(restart,86400000);Добре:
// Оголосіть їх як капіталізовані іменовані константи.constMILLISECONDS_PER_DAY=24*60*60*1000;// 86400000setTimeout(restart,MILLISECONDS_PER_DAY);Погано:
declareconstusers: Map<string,User>;for(constkeyValueofusers){// ітерація по мапі користувачів}Добре:
declareconstusers: Map<string,User>;for(const[id,user]ofusers){// ітерація по мапі користувачів}Робіть код настільки очевидним, щоб його не треба було 'перекладати' у голові. Явне краще, ніж неявне.
Чіткість - це король.
Погано:
constu=getUser();consts=getSubscription();constt=charge(u,s);Добре:
constuser=getUser();constsubscription=getSubscription();consttransaction=charge(user,subscription);Якщо ім'я вашого класу/типу/об'єкта говорить вам щось, не повторюйте це в імені змінної.
Погано:
typeCar={carMake: string;carModel: string;carColor: string;}functionprint(car: Car): void{console.log(`${car.carMake}${car.carModel} (${car.carColor})`);}Добре:
typeCar={make: string;model: string;color: string;}functionprint(car: Car): void{console.log(`${car.make}${car.model} (${car.color})`);}Аргументи за замовчуванням виглядають чистіше, ніж умовні вирази для підстановки значення.
Погано:
functionloadPages(count?: number){constloadCount=count!==undefined ? count : 10;// ...}Добре:
functionloadPages(count: number=10){// ...}Перерахування (enums) можуть допомогти вам документувати намір коду. Наприклад, коли ми більше турбуємося про те, щоб значення відрізнялись, ніж про їх точне значення.
Погано:
constGENRE={ROMANTIC: 'romantic',DRAMA: 'drama',COMEDY: 'comedy',DOCUMENTARY: 'documentary',}projector.configureFilm(GENRE.COMEDY);classProjector{// декларація ProjectorconfigureFilm(genre){switch(genre){caseGENRE.ROMANTIC: // якась логіка для виконання}}}Добре:
enumGENRE{ROMANTIC,DRAMA,COMEDY,DOCUMENTARY,}projector.configureFilm(GENRE.COMEDY);classProjector{// декларація ProjectorconfigureFilm(genre){switch(genre){caseGENRE.ROMANTIC: // якась логіка для виконання}}}Обмеження кількості параметрів функції неймовірно важливе, оскільки це полегшує тестування вашої функції. Наявність більше трьох призводить до комбінаторного вибуху, коли ви повинні тестувати тонни різних випадків для кожного окремого аргументу.
Один або два аргументи - це ідеальний випадок, а трьох слід уникати, якщо це можливо. Все, що перевищує це, має бути консолідовано. Зазвичай, якщо у вас більше двох аргументів, то ваша функція намагається зробити занадто багато. У випадках, коли це не так, здебільшого об'єкт вищого рівня буде достатнім як аргумент.
Розгляньте можливість використання об'єктних літералів, якщо вам потрібно багато аргументів.
Щоб було очевидно, які властивості очікує функція, ви можете використовувати синтаксис деструктуризації. Це має кілька переваг:
Коли хтось дивиться на сигнатуру функції, відразу зрозуміло, які властивості використовуються.
Це можна використовувати для імітації іменованих параметрів.
Деструктуризація також клонує вказані примітивні значення об'єкта аргументу, переданого у функцію. Це може допомогти запобігти побічним ефектам. Примітка: об'єкти та масиви, які деструктуризуються з об'єкта аргументу, НЕ клонуються.
TypeScript попереджає про невикористані властивості, що було б неможливо без деструктуризації.
Погано:
functioncreateMenu(title: string,body: string,buttonText: string,cancellable: boolean){// ...}createMenu('Foo','Bar','Baz',true);Добре:
functioncreateMenu(options: {title: string,body: string,buttonText: string,cancellable: boolean}){// ...}createMenu({title: 'Foo',body: 'Bar',buttonText: 'Baz',cancellable: true});Ви можете ще більше покращити читабельність, використовуючи аліаси типів:
typeMenuOptions={title: string,body: string,buttonText: string,cancellable: boolean};functioncreateMenu(options: MenuOptions){// ...}createMenu({title: 'Foo',body: 'Bar',buttonText: 'Baz',cancellable: true});Це, безумовно, найважливіше правило в програмній інженерії. Коли функції роблять більше, ніж одне, їх важче створювати, тестувати та розуміти. Коли ви можете ізолювати функцію до однієї дії, її легко рефакторити, і ваш код буде набагато чистішим. Якщо ви не винесете з цього посібника нічого іншого, крім цього, ви випередите багатьох розробників.
Погано:
functionemailActiveClients(clients: Client[]){clients.forEach((client)=>{constclientRecord=database.lookup(client);if(clientRecord.isActive()){email(client);}});}Добре:
functionemailActiveClients(clients: Client[]){clients.filter(isActiveClient).forEach(email);}functionisActiveClient(client: Client){constclientRecord=database.lookup(client);returnclientRecord.isActive();}Погано:
functionaddToDate(date: Date,month: number): Date{// ...}constdate=newDate();// Важко зрозуміти з назви функції, що саме додаєтьсяaddToDate(date,1);Добре:
functionaddMonthToDate(date: Date,month: number): Date{// ...}constdate=newDate();addMonthToDate(date,1);Коли у вас більше одного рівня абстракції, ваша функція зазвичай робить занадто багато. Розділення функцій призводить до повторного використання та полегшує тестування.
Погано:
functionparseCode(code: string){constREGEXES=[/* ... */];conststatements=code.split(' ');consttokens=[];REGEXES.forEach((regex)=>{statements.forEach((statement)=>{// ...});});constast=[];tokens.forEach((token)=>{// лексичний аналіз...});ast.forEach((node)=>{// парсинг...});}Добре:
constREGEXES=[/* ... */];functionparseCode(code: string){consttokens=tokenize(code);constsyntaxTree=parse(tokens);syntaxTree.forEach((node)=>{// парсинг...});}functiontokenize(code: string): Token[]{conststatements=code.split(' ');consttokens: Token[]=[];REGEXES.forEach((regex)=>{statements.forEach((statement)=>{tokens.push(/* ... */);});});returntokens;}functionparse(tokens: Token[]): SyntaxTree{constsyntaxTree: SyntaxTree[]=[];tokens.forEach((token)=>{syntaxTree.push(/* ... */);});returnsyntaxTree;}Зробіть все можливе, щоб уникнути дубльованого коду. Дубльований код поганий, тому що це означає, що існує більше одного місця для зміни чогось, якщо вам потрібно змінити якусь логіку.
Уявіть, якщо ви керуєте рестораном і ведете облік вашого інвентарю: всіх ваших помідорів, цибулі, часнику, спецій тощо. Якщо у вас є кілька списків, де ви це зберігаєте, то всі вони повинні бути оновлені, коли ви подаєте страву з помідорами. Якщо у вас лише один список, є лише одне місце для оновлення!
Часто ви маєте дубльований код, тому що у вас є дві або більше дещо різних речей, які мають багато спільного, але їхні відмінності змушують вас мати дві або більше окремі функції, які роблять багато однакових речей. Видалення дубльованого коду означає створення абстракції, яка може обробляти цей набір різних речей лише однією функцією/модулем/класом.
Правильна абстракція є критичною, саме тому ви повинні дотримуватися принципів SOLID. Погані абстракції можуть бути гіршими за дубльований код, тому будьте обережні! Але якщо ви можете зробити хорошу абстракцію, зробіть це! Не повторюйтеся, інакше ви будете оновлювати кілька місць щоразу, коли захочете змінити одну річ.
Погано:
functionshowDeveloperList(developers: Developer[]){developers.forEach((developer)=>{constexpectedSalary=developer.calculateExpectedSalary();constexperience=developer.getExperience();constgithubLink=developer.getGithubLink();constdata={ expectedSalary, experience, githubLink };render(data);});}functionshowManagerList(managers: Manager[]){managers.forEach((manager)=>{constexpectedSalary=manager.calculateExpectedSalary();constexperience=manager.getExperience();constportfolio=manager.getMBAProjects();constdata={ expectedSalary, experience, portfolio };render(data);});}Добре:
classDeveloper{// ...getExtraDetails(){return{githubLink: this.githubLink,}}}classManager{// ...getExtraDetails(){return{portfolio: this.portfolio,}}}functionshowEmployeeList(employee: (Developer|Manager)[]){employee.forEach((employee)=>{constexpectedSalary=employee.calculateExpectedSalary();constexperience=employee.getExperience();constextra=employee.getExtraDetails();constdata={ expectedSalary, experience, extra,};render(data);});}Ви також можете розглянути додавання типу об'єднання або спільного батьківського класу, якщо це відповідає вашій абстракції.
classDeveloper{// ...}classManager{// ...}typeEmployee=Developer|ManagerfunctionshowEmployeeList(employee: Employee[]){// ...});}Ви повинні критично ставитися до дублювання коду. Іноді існує компроміс між дубльованим кодом і збільшенням складності через введення непотрібної абстракції. Коли дві реалізації з двох різних модулів виглядають схожими, але живуть у різних доменах, дублювання може бути прийнятним і переважати над витяганням спільного коду. Витягнутий спільний код у цьому випадку створює непряму залежність між двома модулями.
Погано:
typeMenuConfig={title?: string,body?: string,buttonText?: string,cancellable?: boolean};functioncreateMenu(config: MenuConfig){config.title=config.title||'Foo';config.body=config.body||'Bar';config.buttonText=config.buttonText||'Baz';config.cancellable=config.cancellable!==undefined ? config.cancellable : true;// ...}createMenu({body: 'Bar'});Добре:
typeMenuConfig={title?: string,body?: string,buttonText?: string,cancellable?: boolean};functioncreateMenu(config: MenuConfig){constmenuConfig=Object.assign({title: 'Foo',body: 'Bar',buttonText: 'Baz',cancellable: true},config);// ...}createMenu({body: 'Bar'});Або ви можете використовувати оператор поширення (spread operator):
functioncreateMenu(config: MenuConfig){constmenuConfig={title: 'Foo',body: 'Bar',buttonText: 'Baz',cancellable: true, ...config,};// ...}Оператор поширення і Object.assign() дуже схожі. Головна відмінність полягає в тому, що поширення визначає нові властивості, тоді як Object.assign() встановлює їх. Більш детально ця різниця пояснюється в цій темі.
Альтернативно, ви можете використовувати деструктуризацію з значеннями за замовчуванням:
typeMenuConfig={title?: string,body?: string,buttonText?: string,cancellable?: boolean};functioncreateMenu({ title ='Foo', body ='Bar', buttonText ='Baz', cancellable =true}: MenuConfig){// ...}createMenu({body: 'Bar'});Щоб уникнути будь-яких побічних ефектів і неочікуваної поведінки передаючи явно значення undefined або null, ви можете вказати компілятору TypeScript не дозволяти це. Дивіться опцію --strictNullChecks в TypeScript.
Їх наявність означає, що функція має декілька сценаріїв поведінки, тобто робить більше однієї речі. Це ускладнює розуміння й підтримку коду. Якщо функція поводиться по-різному в залежності від прапору, краще розбити її на дві окремі функції, кожна з яких чітко робить щось одне..
Погано:
functioncreateFile(name: string,temp: boolean){if(temp){fs.create(`./temp/${name}`);}else{fs.create(name);}}Добре:
functioncreateTempFile(name: string){createFile(`./temp/${name}`);}functioncreateFile(name: string){fs.create(name);}Функція створює побічний ефект, якщо вона робить щось інше, ніж приймає значення і повертає інше значення або значення. Побічним ефектом може бути запис у файл, зміна глобальної змінної або випадкове перерахування всіх ваших грошей незнайомцю.
Час від часу вам дійсно потрібні побічні ефекти в програмі. Як у попередньому прикладі, вам може знадобитися запис у файл. Але те, що ви хочете зробити, це централізувати місце, де ви це робите. Не майте кілька функцій і класів, які записують у певний файл. Майте одну службу, яка це робить. Одну і тільки одну.
Основна ідея полягає в тому, щоб уникнути поширених пасток, таких як обмін станом між об'єктами без структури, використання мутабельних типів даних, які можуть бути змінені будь-чим, і не централізація того, де відбуваються ваші побічні ефекти. Якщо ви зможете це зробити, ви будете щасливіші, ніж більшість інших програмістів.
Погано:
// Глобальна змінна, на яку посилається наступна функція.letname='Robert C. Martin';functiontoBase64(){name=btoa(name);}toBase64();// Якби у нас була інша функція, яка використовувала це ім'я, тепер це було б значення в Base64console.log(name);// очікується, що надрукує 'Robert C. Martin', але натомість 'Um9iZXJ0IEMuIE1hcnRpbg=='Добре:
constname='Robert C. Martin';functiontoBase64(text: string): string{returnbtoa(text);}constencodedName=toBase64(name);console.log(name);Браузери та Node.js обробляють лише JavaScript, тому будь-який код TypeScript має бути скомпільований перед запуском або налагодженням. У JavaScript деякі значення незмінні (immutable), а деякі змінні (mutable). Об'єкти та масиви є двома видами мутабельних значень, тому важливо обережно обробляти їх, коли вони передаються як параметри до функції. Функція JavaScript може змінювати властивості об'єкта або змінювати вміст масиву, що може легко спричинити помилки в інших місцях.
Припустимо, існує функція, яка приймає параметр масиву, що представляє кошик покупок. Якщо функція вносить зміни в цей масив кошика - наприклад, додаючи товар для покупки - тоді будь-яка інша функція, яка використовує той самий масив cart, буде порушена цим додаванням. Це може бути чудово, але також може бути погано. Давайте уявимо погану ситуацію:
Користувач натискає кнопку "Придбати", яка викликає функцію purchase, що створює мережевий запит і надсилає масив cart на сервер. Через погане мережеве з'єднання функція purchase повинна повторювати запит. А що, якщо тим часом користувач випадково натисне кнопку "Додати до кошика" на товарі, який насправді не хоче, перш ніж розпочнеться мережевий запит? Якщо це станеться і мережевий запит розпочнеться, функція покупки надішле випадково доданий товар, оскільки масив cart був змінений.
Відмінним рішенням було б для функції addItemToCart завжди клонувати cart, редагувати його і повертати клон. Це забезпечило б, що функції, які все ще використовують старий кошик покупок, не будуть порушені змінами.
Два застереження щодо цього підходу:
Можуть бути випадки, коли ви дійсно хочете змінити вхідний об'єкт, але коли ви приймаєте цю практику програмування, ви виявите, що такі випадки досить рідкісні. Більшість речей можна переробити так, щоб не було побічних ефектів! (див. чиста функція)
Клонування великих об'єктів може бути дуже дорогим з точки зору продуктивності. На щастя, це не є великою проблемою на практиці, оскільки існують чудові бібліотеки, які дозволяють такий підхід до програмування бути швидким і не таким інтенсивним щодо пам'яті, як це було б для вас вручну клонувати об'єкти та масиви.
Погано:
functionaddItemToCart(cart: CartItem[],item: Item): void{cart.push({ item,date: Date.now()});};Добре:
functionaddItemToCart(cart: CartItem[],item: Item): CartItem[]{return[...cart,{ item,date: Date.now()}];};Забруднення глобальних змінних є поганою практикою в JavaScript, оскільки ви можете зіткнутися з іншою бібліотекою, і користувач вашого API не буде про це знати, поки не отримає виняток у продакшені. Давайте подумаємо про приклад: що, якщо ви хочете розширити нативний метод масиву JavaScript, щоб мати метод diff, який міг би показати різницю між двома масивами? Ви могли б написати свою нову функцію до Array.prototype, але вона могла б зіткнутися з іншою бібліотекою, яка намагалася зробити те саме. Що, якщо ця інша бібліотека використовувала diff лише для пошуку різниці між першим і останнім елементами масиву? Ось чому було б набагато краще просто використовувати класи і просто розширювати глобальний Array.
Погано:
declare global {interfaceArray<T>{diff(other: T[]): Array<T>;}}if(!Array.prototype.diff){Array.prototype.diff=function<T>(other: T[]): T[]{consthash=newSet(other);returnthis.filter(elem=>!hash.has(elem));};}Добре:
classMyArray<T>extendsArray<T>{diff(other: T[]): T[]{consthash=newSet(other);returnthis.filter(elem=>!hash.has(elem));};}Віддавайте перевагу цьому стилю програмування, коли можете.
Погано:
constcontributions=[{name: 'Uncle Bobby',linesOfCode: 500},{name: 'Suzie Q',linesOfCode: 1500},{name: 'Jimmy Gosling',linesOfCode: 150},{name: 'Gracie Hopper',linesOfCode: 1000}];lettotalOutput=0;for(leti=0;i<contributions.length;i++){totalOutput+=contributions[i].linesOfCode;}Добре:
constcontributions=[{name: 'Uncle Bobby',linesOfCode: 500},{name: 'Suzie Q',linesOfCode: 1500},{name: 'Jimmy Gosling',linesOfCode: 150},{name: 'Gracie Hopper',linesOfCode: 1000}];consttotalOutput=contributions.reduce((totalLines,output)=>totalLines+output.linesOfCode,0);Погано:
if(subscription.isTrial||account.balance>0){// ...}Добре:
functioncanActivateService(subscription: Subscription,account: Account){returnsubscription.isTrial||account.balance>0;}if(canActivateService(subscription,account)){// ...}Погано:
functionisEmailNotUsed(email: string): boolean{// ...}if(isEmailNotUsed(email)){// ...}Добре:
functionisEmailUsed(email: string): boolean{// ...}if(!isEmailUsed(email)){// ...}Це здається неможливим завданням. При першому почутті цього більшість людей каже: "Як я повинен щось робити без оператора if?" Відповідь полягає в тому, що ви можете використовувати поліморфізм для досягнення тієї ж задачі в багатьох випадках. Друге питання зазвичай: "Ну, це чудово, але чому я повинен це робити?" Відповідь - це попередня концепція чистого коду, яку ми вивчили: функція повинна робити тільки одну річ. Коли у вас є класи та функції, які мають оператори if, ви повідомляєте своєму користувачеві, що ваша функція робить більше однієї речі. Пам'ятайте, робіть лише одну річ.
Погано:
classAirplane{privatetype: string;// ...getCruisingAltitude(){switch(this.type){case'777': returnthis.getMaxAltitude()-this.getPassengerCount();case'Air Force One': returnthis.getMaxAltitude();case'Cessna': returnthis.getMaxAltitude()-this.getFuelExpenditure();default: thrownewError('Unknown airplane type.');}}privategetMaxAltitude(): number{// ...}}Добре:
abstractclassAirplane{protectedgetMaxAltitude(): number{// спільна логіка з підкласами ...}// ...}classBoeing777extendsAirplane{// ...getCruisingAltitude(){returnthis.getMaxAltitude()-this.getPassengerCount();}}classAirForceOneextendsAirplane{// ...getCruisingAltitude(){returnthis.getMaxAltitude();}}classCessnaextendsAirplane{// ...getCruisingAltitude(){returnthis.getMaxAltitude()-this.getFuelExpenditure();}}TypeScript є строгим синтаксичним розширенням JavaScript і додає необов'язкову статичну перевірку типів до мови. Завжди віддавайте перевагу вказанню типів змінних, параметрів і значень, що повертаються, щоб використовувати повну силу можливостей TypeScript. Це робить рефакторинг легшим.
Погано:
functiontravelToTexas(vehicle: Bicycle|Car){if(vehicleinstanceofBicycle){vehicle.pedal(currentLocation,newLocation('texas'));}elseif(vehicleinstanceofCar){vehicle.drive(currentLocation,newLocation('texas'));}}Добре:
typeVehicle=Bicycle|Car;functiontravelToTexas(vehicle: Vehicle){vehicle.move(currentLocation,newLocation('texas'));}Сучасні браузери виконують багато оптимізацій під капотом під час виконання. Часто, якщо ви оптимізуєте, ви просто витрачаєте свій час. Є хороші ресурси, які допомагають визначити, де бракує оптимізації. Тим часом зосередьтеся на цих місцях, поки (і якщо) їх можна виправити.
Погано:
// На старих браузерах кожна ітерація з незакешованою `list.length` була б дорогою// через перераховування `list.length`. У сучасних браузерах це оптимізовано.for(leti=0,len=list.length;i<len;i++){// ...}Добре:
for(leti=0;i<list.length;i++){// ...}Мертвий код так само поганий, як і дублювання коду. Немає причин тримати його у вашій кодовій базі. Якщо він не викликається, позбудьтеся його! Він все ще буде збережений у вашій історії версій, якщо вам він ще знадобиться.
Погано:
functionoldRequestModule(url: string){// ...}functionrequestModule(url: string){// ...}constreq=requestModule;inventoryTracker('apples',req,'www.inventory-awesome.io');Добре:
functionrequestModule(url: string){// ...}constreq=requestModule;inventoryTracker('apples',req,'www.inventory-awesome.io');Це особливо корисно, коли ви маєте справу з великими або нескінченними колекціями, які не потрібно обробляти повністю одразу.
Чому це добре:
- Лінива (відкладена) обробка: елементи створюються лише тоді, коли вони реально потрібні. Це економить пам’ять і покращує продуктивність.
- Відокремлення логіки від використання: код, який використовує генератор, не має знати, як саме генеруються дані.
- Зручна ітерація: генератори інтегруються з синтаксисом for...of, що робить код чистим і зрозумілим.
- Більше контролю: ітератори дозволяють створювати власні, оптимізовані схеми проходження даних.
Погано:
functionfibonacci(n: number): number[]{if(n===1)return[0];if(n===2)return[0,1];constitems: number[]=[0,1];while(items.length<n){items.push(items[items.length-2]+items[items.length-1]);}returnitems;}functionprint(n: number){fibonacci(n).forEach(fib=>console.log(fib));}// Виведення перших 10 чисел Фібоначчі.print(10);Добре:
// Генерує нескінченний потік чисел Фібоначчі.// Генератор не зберігає масив усіх чисел.function*fibonacci(): IterableIterator<number>{let[a,b]=[0,1];while(true){yielda;[a,b]=[b,a+b];}}functionprint(n: number){leti=0;for(constfiboffibonacci()){if(i++===n)break;console.log(fib);}}// Виведення перших 10 чисел Фібоначчі.print(10);Існують бібліотеки, які дозволяють працювати з ітерабельними об'єктами аналогічно нативним масивам, шляхом ланцюжка методів, таких як map, slice, forEach тощо. Дивіться itiriri для прикладу розширеного маніпулювання з ітерабельними об'єктами (або itiriri-async для маніпуляцій з асинхронними ітерабельними об'єктами).
importitiririfrom'itiriri';function*fibonacci(): IterableIterator<number>{let[a,b]=[0,1];while(true){yielda;[a,b]=[b,a+b];}}itiriri(fibonacci()).take(10).forEach(fib=>console.log(fib));TypeScript підтримує синтаксис геттера/сеттера. Використання геттерів і сеттерів для доступу до даних з об'єктів, які інкапсулюють поведінку, може бути кращим, ніж просто пошук властивості об'єкта. "Чому?" ви можете запитати. Ось список причин:
- Коли ви хочете зробити більше, ніж отримати властивість об'єкта, вам не потрібно шукати та змінювати кожен доступ у вашій кодовій базі.
- Робить додавання валідації простим при використанні
set. - Інкапсулює внутрішнє представлення.
- Легко додати логування та обробку помилок при отриманні та встановленні.
- Ви можете ліниво завантажувати властивості вашого об'єкта, наприклад, отримуючи їх з сервера.
Погано:
typeBankAccount={balance: number;// ...}constvalue=100;constaccount: BankAccount={balance: 0,// ...};if(value<0){thrownewError('Cannot set negative balance.');}account.balance=value;Добре:
classBankAccount{privateaccountBalance: number=0;getbalance(): number{returnthis.accountBalance;}setbalance(value: number){if(value<0){thrownewError('Cannot set negative balance.');}this.accountBalance=value;}// ...}// Тепер `BankAccount` інкапсулює логіку валідації.// Якщо одного дня специфікації зміняться, і нам знадобиться додаткове правило валідації,// нам потрібно буде змінити лише реалізацію `setter`,// залишаючи весь залежний код незмішним.constaccount=newBankAccount();account.balance=100;TypeScript підтримує public(за замовчуванням), protected та private модифікатори доступу для членів класу.
Погано:
classCircle{radius: number;constructor(radius: number){this.radius=radius;}perimeter(){return2*Math.PI*this.radius;}surface(){returnMath.PI*this.radius*this.radius;}}Добре:
classCircle{constructor(privatereadonlyradius: number){}perimeter(){return2*Math.PI*this.radius;}surface(){returnMath.PI*this.radius*this.radius;}}Система типів TypeScript дозволяє позначати окремі властивості в інтерфейсі/класі як readonly. Це дозволяє працювати у функціональному стилі (несподівана мутація є поганою практикою).
Для більш складних сценаріїв існує вбудований тип Readonly, який приймає тип T і позначає всі його властивості як readonly, використовуючи відображені типи (див. відображені типи).
Погано:
interfaceConfig{host: string;port: string;db: string;}Добре:
interfaceConfig{readonlyhost: string;readonlyport: string;readonlydb: string;}Для масивів ви можете створити масив тільки для читання, використовуючи ReadonlyArray<T>. Він не дозволяє зміни, такі як push() та fill(), але можна використовувати функції, такі як concat() та slice(), які не змінюють значення масиву.
Погано:
constarray: number[]=[1,3,5];array=[];// помилкаarray.push(100);// масив буде оновленоДобре:
constarray: ReadonlyArray<number>=[1,3,5];array=[];// помилкаarray.push(100);// помилкаОголошення аргументів лише для читання у TypeScript 3.4 є трохи простішим.
functionhoge(args: readonlystring[]){args.push(1);// помилка}Віддавайте перевагу константним твердженням для літеральних значень.
Погано:
constconfig={hello: 'world'};config.hello='world';// значення змінюєтьсяconstarray=[1,3,5];array[0]=10;// значення змінюється// повертаються об'єкти, які можна змінюватиfunctionreadonlyData(value: number){return{ value };}constresult=readonlyData(100);result.value=200;// значення змінюєтьсяДобре:
// об'єкт тільки для читанняconstconfig={hello: 'world'}asconst;config.hello='world';// помилка// масив тільки для читанняconstarray=[1,3,5]asconst;array[0]=10;// помилка// Ви можете повертати об'єкти тільки для читанняfunctionreadonlyData(value: number){return{ value }asconst;}constresult=readonlyData(100);result.value=200;// помилкаВикористовуйте type, коли вам може знадобитися об'єднання або перетин. Використовуйте interface, коли ви хочете використовувати extends або implements. Немає строгого правила, проте використовуйте те, що працює для вас.
Для більш детального пояснення зверніться до цієї відповіді про відмінності між type і interface у TypeScript.
Погано:
interfaceEmailConfig{// ...}interfaceDbConfig{// ...}interfaceConfig{// ...}//...typeShape={// ...}Добре:
typeEmailConfig={// ...}typeDbConfig={// ...}typeConfig=EmailConfig|DbConfig;// ...interfaceShape{// ...}classCircleimplementsShape{// ...}classSquareimplementsShape{// ...}Розмір класу вимірюється його відповідальністю. Слідуючи принципу єдиної відповідальності, клас повинен бути малим.
Погано:
classDashboard{getLanguage(): string{/* ... */}setLanguage(language: string): void{/* ... */}showProgress(): void{/* ... */}hideProgress(): void{/* ... */}isDirty(): boolean{/* ... */}disable(): void{/* ... */}enable(): void{/* ... */}addSubscription(subscription: Subscription): void{/* ... */}removeSubscription(subscription: Subscription): void{/* ... */}addUser(user: User): void{/* ... */}removeUser(user: User): void{/* ... */}goToHomePage(): void{/* ... */}updateProfile(details: UserDetails): void{/* ... */}getVersion(): string{/* ... */}// ...}Добре:
classDashboard{disable(): void{/* ... */}enable(): void{/* ... */}getVersion(): string{/* ... */}}// розділіть відповідальності, переміщуючи решту методів до інших класів// ...Згуртованість визначає ступінь зв'язку між членами класу. В ідеалі всі поля в класі повинні використовуватися кожним методом. Тоді ми кажемо, що клас є максимально згуртованим. На практиці, однак, це не завжди можливо і навіть не завжди рекомендується. Проте варто віддавати перевагу високій згуртованості.
Зв'язність відноситься до того, наскільки пов'язані або залежні один від одного два класи. Класи вважаються слабо зв'язаними, якщо зміни в одному з них не впливають на інший.
Хороший дизайн програмного забезпечення має високу згуртованість і низьку зв'язність.
Погано:
classUserManager{// Погано: кожна приватна змінна використовується однією або іншою групою методів.// Це ясно свідчить про те, що клас має більше однієї відповідальності.// Якщо мені потрібно лише створити сервіс для отримання транзакцій для користувача,// мене все одно змушують передавати екземпляр `emailSender`.constructor(privatereadonlydb: Database,privatereadonlyemailSender: EmailSender){}asyncgetUser(id: number): Promise<User>{returnawaitdb.users.findOne({ id });}asyncgetTransactions(userId: number): Promise<Transaction[]>{returnawaitdb.transactions.find({ userId });}asyncsendGreeting(): Promise<void>{awaitemailSender.send('Welcome!');}asyncsendNotification(text: string): Promise<void>{awaitemailSender.send(text);}asyncsendNewsletter(): Promise<void>{// ...}}Добре:
classUserService{constructor(privatereadonlydb: Database){}asyncgetUser(id: number): Promise<User>{returnawaitthis.db.users.findOne({ id });}asyncgetTransactions(userId: number): Promise<Transaction[]>{returnawaitthis.db.transactions.find({ userId });}}classUserNotifier{constructor(privatereadonlyemailSender: EmailSender){}asyncsendGreeting(): Promise<void>{awaitthis.emailSender.send('Welcome!');}asyncsendNotification(text: string): Promise<void>{awaitthis.emailSender.send(text);}asyncsendNewsletter(): Promise<void>{// ...}}Як відомо зазначено в Design Patterns від Gang of Four, ви повинні віддавати перевагу композиції перед успадкуванням, де це можливо. Є багато вагомих причин використовувати успадкування і багато вагомих причин використовувати композицію. Головна ідея цієї максими полягає в тому, що якщо ваш розум інстинктивно тяжіє до успадкування, спробуйте подумати, чи композиція може краще змоделювати вашу проблему. У деяких випадках це можливо.
Ви можете запитати, "коли я повинен використовувати успадкування?" Це залежить від вашої конкретної проблеми, але ось гідний список випадків, коли успадкування має більше сенсу, ніж композиція:
Ваше успадкування представляє відносини "є" (is-a), а не "має" (has-a) (Людина->Тварина проти Користувач->Дані користувача).
Ви можете повторно використовувати код з базових класів (Люди можуть рухатися, як всі тварини).
Ви хочете вносити глобальні зміни в похідні класи, змінюючи базовий клас (Змінити витрати калорій усіх тварин під час руху).
Погано:
classEmployee{constructor(privatereadonlyname: string,privatereadonlyemail: string){}// ...}// Погано, тому що у працівників "є" податкові дані. EmployeeTaxData не є типом EmployeeclassEmployeeTaxDataextendsEmployee{constructor(name: string,email: string,privatereadonlyssn: string,privatereadonlysalary: number){super(name,email);}// ...}Добре:
classEmployee{privatetaxData: EmployeeTaxData;constructor(privatereadonlyname: string,privatereadonlyemail: string){}setTaxData(ssn: string,salary: number): Employee{this.taxData=newEmployeeTaxData(ssn,salary);returnthis;}// ...}classEmployeeTaxData{constructor(publicreadonlyssn: string,publicreadonlysalary: number){}// ...}Цей патерн дуже корисний і часто використовується в багатьох бібліотеках. Він дозволяє вашому коду бути виразним і менш багатослівним. З цієї причини використовуйте ланцюжки методів і подивіться, наскільки чистим буде ваш код.
Погано:
classQueryBuilder{privatecollection: string;privatepageNumber: number=1;privateitemsPerPage: number=100;privateorderByFields: string[]=[];from(collection: string): void{this.collection=collection;}page(number: number,itemsPerPage: number=100): void{this.pageNumber=number;this.itemsPerPage=itemsPerPage;}orderBy(...fields: string[]): void{this.orderByFields=fields;}build(): Query{// ...}}// ...constqueryBuilder=newQueryBuilder();queryBuilder.from('users');queryBuilder.page(1,100);queryBuilder.orderBy('firstName','lastName');constquery=queryBuilder.build();Добре:
classQueryBuilder{privatecollection: string;privatepageNumber: number=1;privateitemsPerPage: number=100;privateorderByFields: string[]=[];from(collection: string): this {this.collection=collection;returnthis;}page(number: number,itemsPerPage: number=100): this {this.pageNumber=number;this.itemsPerPage=itemsPerPage;returnthis;}orderBy(...fields: string[]): this {this.orderByFields=fields;returnthis;}build(): Query{// ...}}// ...constquery=newQueryBuilder().from('users').page(1,100).orderBy('firstName','lastName').build();Як зазначено в Clean Code, "Ніколи не повинно бути більше однієї причини для зміни класу". Спокусливо набити клас великою кількістю функціональності, як коли ви можете взяти лише одну валізу на ваш рейс. Проблема в тому, що ваш клас не буде концептуально згуртованим і це дасть йому багато причин для змін. Зменшення кількості необхідних змін класу важливе. Це важливо, тому що якщо занадто багато функціональності в одному класі і ви змінюєте частину його, може бути важко зрозуміти, як це вплине на інші залежні модулі у вашому кодовій базі.
Погано:
classUserSettings{constructor(privatereadonlyuser: User){}changeSettings(settings: UserSettings){if(this.verifyCredentials()){// ...}}verifyCredentials(){// ...}}Добре:
classUserAuth{constructor(privatereadonlyuser: User){}verifyCredentials(){// ...}}classUserSettings{privatereadonlyauth: UserAuth;constructor(privatereadonlyuser: User){this.auth=newUserAuth(user);}changeSettings(settings: UserSettings){if(this.auth.verifyCredentials()){// ...}}}Як зазначив Бертран Мейєр, "програмні сутності (класи, модулі, функції тощо) повинні бути відкритими для розширення, але закритими для модифікації". Що це означає? Цей принцип в основному стверджує, що ви повинні дозволяти користувачам додавати нові функціональні можливості без зміни існуючого коду.
Погано:
classAjaxAdapterextendsAdapter{constructor(){super();}// ...}classNodeAdapterextendsAdapter{constructor(){super();}// ...}classHttpRequester{constructor(privatereadonlyadapter: Adapter){}asyncfetch<T>(url: string): Promise<T>{if(this.adapterinstanceofAjaxAdapter){constresponse=awaitmakeAjaxCall<T>(url);// трансформувати відповідь і повернути}elseif(this.adapterinstanceofNodeAdapter){constresponse=awaitmakeHttpCall<T>(url);// трансформувати відповідь і повернути}}}functionmakeAjaxCall<T>(url: string): Promise<T>{// запит і повернення промісу}functionmakeHttpCall<T>(url: string): Promise<T>{// запит і повернення промісу}Добре:
abstractclassAdapter{abstractasyncrequest<T>(url: string): Promise<T>;// код, спільний для підкласів ...}classAjaxAdapterextendsAdapter{constructor(){super();}asyncrequest<T>(url: string): Promise<T>{// запит і повернення промісу}// ...}classNodeAdapterextendsAdapter{constructor(){super();}asyncrequest<T>(url: string): Promise<T>{// запит і повернення промісу}// ...}classHttpRequester{constructor(privatereadonlyadapter: Adapter){}asyncfetch<T>(url: string): Promise<T>{constresponse=awaitthis.adapter.request<T>(url);// трансформувати відповідь і повернути}}Це страшний термін для дуже простої концепції. Формально він визначається як "Якщо S є підтипом T, то об'єкти типу T можуть бути замінені об'єктами типу S (тобто об'єкти типу S можуть замінити об'єкти типу T) без зміни будь-яких бажаних властивостей цієї програми (коректність, виконувані завдання тощо)". Це ще страшніше визначення.
Найкраще пояснення полягає в тому, що якщо у вас є батьківський клас і дочірній клас, то батьківський клас і дочірній клас можуть бути взаємозамінними без отримання неправильних результатів. Це все ще може бути незрозуміло, тому давайте розглянемо класичний приклад квадрата і прямокутника. Математично квадрат є прямокутником, але якщо ви моделюєте його за допомогою відносин "є" через успадкування, ви швидко потрапляєте в біду.
Погано:
classRectangle{constructor(protectedwidth: number=0,protectedheight: number=0){}setColor(color: string): this {// ...}render(area: number){// ...}setWidth(width: number): this {this.width=width;returnthis;}setHeight(height: number): this {this.height=height;returnthis;}getArea(): number{returnthis.width*this.height;}}classSquareextendsRectangle{setWidth(width: number): this {this.width=width;this.height=width;returnthis;}setHeight(height: number): this {this.width=height;this.height=height;returnthis;}}functionrenderLargeRectangles(rectangles: Rectangle[]){rectangles.forEach((rectangle)=>{constarea=rectangle.setWidth(4).setHeight(5).getArea();// ПОГАНО: Повертає 25 для Square. Повинно бути 20.rectangle.render(area);});}constrectangles=[newRectangle(),newRectangle(),newSquare()];renderLargeRectangles(rectangles);Добре:
abstractclassShape{setColor(color: string): this {// ...}render(area: number){// ...}abstractgetArea(): number;}classRectangleextendsShape{constructor(privatereadonlywidth=0,privatereadonlyheight=0){super();}getArea(): number{returnthis.width*this.height;}}classSquareextendsShape{constructor(privatereadonlylength: number){super();}getArea(): number{returnthis.length*this.length;}}functionrenderLargeShapes(shapes: Shape[]){shapes.forEach((shape)=>{constarea=shape.getArea();shape.render(area);});}constshapes=[newRectangle(4,5),newRectangle(4,5),newSquare(5)];renderLargeShapes(shapes);ISP стверджує, що "Клієнти не повинні бути змушені залежати від інтерфейсів, які вони не використовують". Цей принцип дуже пов'язаний з принципом єдиної відповідальності. Що це дійсно означає, так це те, що ви завжди повинні проектувати свої абстракції таким чином, щоб клієнти, які використовують відкриті методи, не отримували весь пиріг. Це також включає в себе накладання на клієнтів тягаря реалізації методів, які їм насправді не потрібні.
Погано:
interfaceSmartPrinter{print();fax();scan();}classAllInOnePrinterimplementsSmartPrinter{print(){// ...}fax(){// ...}scan(){// ...}}classEconomicPrinterimplementsSmartPrinter{print(){// ...}fax(){thrownewError('Fax not supported.');}scan(){thrownewError('Scan not supported.');}}Добре:
interfacePrinter{print();}interfaceFax{fax();}interfaceScanner{scan();}classAllInOnePrinterimplementsPrinter,Fax,Scanner{print(){// ...}fax(){// ...}scan(){// ...}}classEconomicPrinterimplementsPrinter{print(){// ...}}Цей принцип стверджує дві суттєві речі:
Модулі високого рівня не повинні залежати від модулів низького рівня. Обидва повинні залежати від абстракцій.
Абстракції не повинні залежати від деталей. Деталі повинні залежати від абстракцій.
Це може бути важко зрозуміти спочатку, але якщо ви працювали з Angular, ви бачили реалізацію цього принципу у вигляді впровадження залежностей (DI). Хоча це не ідентичні концепції, DIP утримує модулі високого рівня від знання деталей їхніх модулів низького рівня та їх налаштування. Це можна досягти через DI. Величезною перевагою цього є зменшення зв'язку між модулями. Зв'язування - це дуже погана схема розробки, оскільки вона робить ваш код важким для рефакторингу.
DIP зазвичай досягається за допомогою контейнера інверсії управління (IoC). Прикладом потужного IoC-контейнера для TypeScript є InversifyJs
Погано:
import{readFileasreadFileCb}from'fs';import{promisify}from'util';constreadFile=promisify(readFileCb);typeReportData={// ..}classXmlFormatter{parse<T>(content: string): T{// Перетворює рядок XML на об'єкт T}}classReportReader{// ПОГАНО: Ми створили залежність від конкретної реалізації запиту.// Нам слід просто зробити так, щоб ReportReader залежав від методу parse: `parse`privatereadonlyformatter=newXmlFormatter();asyncread(path: string): Promise<ReportData>{consttext=awaitreadFile(path,'UTF8');returnthis.formatter.parse<ReportData>(text);}}// ...constreader=newReportReader();constreport=awaitreader.read('report.xml');Добре:
import{readFileasreadFileCb}from'fs';import{promisify}from'util';constreadFile=promisify(readFileCb);typeReportData={// ..}interfaceFormatter{parse<T>(content: string): T;}classXmlFormatterimplementsFormatter{parse<T>(content: string): T{// Перетворює рядок XML на об'єкт T}}classJsonFormatterimplementsFormatter{parse<T>(content: string): T{// Перетворює рядок JSON на об'єкт T}}classReportReader{constructor(privatereadonlyformatter: Formatter){}asyncread(path: string): Promise<ReportData>{consttext=awaitreadFile(path,'UTF8');returnthis.formatter.parse<ReportData>(text);}}// ...constreader=newReportReader(newXmlFormatter());constreport=awaitreader.read('report.xml');// або якщо нам потрібно прочитати json звітconstreader=newReportReader(newJsonFormatter());constreport=awaitreader.read('report.json');Тестування важливіше за швидку доставку. Якщо у вас немає тестів або їх недостатньо, ви не зможете бути впевнені, що не зламали щось при кожному релізі.
Що вважати "достатнім рівнем тестування" — залежить від вашої команди. Але прагнення до 100% покриття (оператори, гілки) — це спосіб досягти високої впевненості та спокою розробників. Це означає, що вам потрібен не лише хороший тестовий фреймворк, а й надійний інструмент для вимірювання покриття коду.
Немає виправдання, щоб не писати тести. У JavaScript-екосистемі є багато чудових JS-фреймворків для тестування з підтримкою TypeScript. Знайдіть той, що найкраще підходить вашій команді, і дотримуйтеся його.
Коли команда визначилась із підходом, тестуйте кожну нову функцію або модуль. Якщо вам зручно працювати через TDD (розробку через тестування) — чудово. Але головне — досягати цільового покриття до запуску нової функціональності або перед рефакторингом існуючого коду.
Вам не дозволяється писати виробничий код, якщо це не для того, щоб пройти модульний тест, що не проходить.
Вам не дозволяється писати більше модульного тесту, ніж достатньо для невдачі, і; помилки компіляції - це невдачі.
Вам не дозволяється писати більше виробничого коду, ніж достатньо для проходження одного невдалого модульного тесту.
Чисті тести повинні дотримуватися таких правил:
Fast (Швидкі) тести повинні бути швидкими, тому що ми хочемо запускати їх часто.
Independent (Незалежні) тести не повинні залежати один від одного. Вони повинні давати однаковий результат незалежно від того, запускаються вони окремо чи всі разом у будь-якому порядку.
Repeatable (Повторювані) тести повинні бути повторюваними в будь-якому середовищі, і не повинно бути виправдання, чому вони провалюються.
Self-Validating (Самоперевірочні) тест повинен відповідати або Пройдено, або Не пройдено. Вам не потрібно порівнювати файли журналів, щоб відповісти, чи пройшов тест.
Timely (Своєчасні) модульні тести повинні бути написані до виробничого коду. Якщо ви пишете тести після виробничого коду, ви можете виявити, що написання тестів занадто складне.
Тести також повинні слідувати Принципу єдиної відповідальності. Робіть лише одне твердження на модульний тест.
Погано:
import{assert}from'chai';describe('AwesomeDate',()=>{it('handles date boundaries',()=>{letdate: AwesomeDate;date=newAwesomeDate('1/1/2015');assert.equal('1/31/2015',date.addDays(30));date=newAwesomeDate('2/1/2016');assert.equal('2/29/2016',date.addDays(28));date=newAwesomeDate('2/1/2015');assert.equal('3/1/2015',date.addDays(28));});});Добре:
import{assert}from'chai';describe('AwesomeDate',()=>{it('handles 30-day months',()=>{constdate=newAwesomeDate('1/1/2015');assert.equal('1/31/2015',date.addDays(30));});it('handles leap year',()=>{constdate=newAwesomeDate('2/1/2016');assert.equal('2/29/2016',date.addDays(28));});it('handles non-leap year',()=>{constdate=newAwesomeDate('2/1/2015');assert.equal('3/1/2015',date.addDays(28));});});Коли тест не проходить, його назва є першим показником того, що могло піти не так.
Погано:
describe('Calendar',()=>{it('2/29/2020',()=>{// ...});it('throws',()=>{// ...});});Добре:
describe('Calendar',()=>{it('should handle leap year',()=>{// ...});it('should throw when format is invalid',()=>{// ...});});Зворотні виклики не є чистими, і вони спричиняють надмірну кількість вкладеності (пекло зворотних викликів). Існують утиліти, які перетворюють існуючі функції, що використовують зворотні виклики, на версію, яка повертає проміси (для Node.js див. util.promisify, для загального призначення див. pify, es6-promisify)
Погано:
import{get}from'request';import{writeFile}from'fs';functiondownloadPage(url: string,saveTo: string,callback: (error: Error,content?: string)=>void){get(url,(error,response)=>{if(error){callback(error);}else{writeFile(saveTo,response.body,(error)=>{if(error){callback(error);}else{callback(null,response.body);}});}});}downloadPage('https://en.wikipedia.org/wiki/Robert_Cecil_Martin','article.html',(error,content)=>{if(error){console.error(error);}else{console.log(content);}});Добре:
import{get}from'request';import{writeFile}from'fs';import{promisify}from'util';constwrite=promisify(writeFile);functiondownloadPage(url: string,saveTo: string): Promise<string>{returnget(url).then(response=>write(saveTo,response));}downloadPage('https://en.wikipedia.org/wiki/Robert_Cecil_Martin','article.html').then(content=>console.log(content)).catch(error=>console.error(error));Проміси підтримують кілька допоміжних методів, які допомагають зробити код більш стислим:
| Шаблон | Опис |
|---|---|
Promise.resolve(value) | Перетворює значення в вирішений проміс. |
Promise.reject(error) | Перетворює помилку в відхилений проміс. |
Promise.all(promises) | Повертає новий проміс, який виконується з масивом значень виконання для переданих промісів або відхиляється з причиною першого промісу, яка відхиляється. |
Promise.race(promises) | Повертає новий проміс, який виконується/відхиляється з результатом/помилкою першого врегульованого промісу з масиву переданих промісів. |
Promise.all особливо корисний, коли існує потреба запускати завдання паралельно. Promise.race полегшує реалізацію таких речей, як тайм-аути для промісів.
З синтаксисом async/await ви можете писати код, який є набагато чистішим та зрозумілішим, ніж ланцюжки промісів. У функції з префіксом ключового слова async у вас є спосіб сказати середовищу виконання JavaScript призупинити виконання коду на ключовому слові await (коли воно використовується з промісом).
Погано:
import{get}from'request';import{writeFile}from'fs';import{promisify}from'util';constwrite=util.promisify(writeFile);functiondownloadPage(url: string,saveTo: string): Promise<string>{returnget(url).then(response=>write(saveTo,response));}downloadPage('https://en.wikipedia.org/wiki/Robert_Cecil_Martin','article.html').then(content=>console.log(content)).catch(error=>console.error(error));Добре:
import{get}from'request';import{writeFile}from'fs';import{promisify}from'util';constwrite=promisify(writeFile);asyncfunctiondownloadPage(url: string): Promise<string>{constresponse=awaitget(url);returnresponse;}// десь в асинхронній функціїtry{constcontent=awaitdownloadPage('https://en.wikipedia.org/wiki/Robert_Cecil_Martin');awaitwrite('article.html',content);console.log(content);}catch(error){console.error(error);}Викинуті помилки - це хороша річ! Вони означають, що середовище виконання успішно визначило, коли щось у вашій програмі пішло не так, і воно повідомляє вам, зупиняючи виконання функції в поточному стеку, завершуючи процес (у Node), та повідомляючи вас у консолі за допомогою сліду стеку.
JavaScript, а також TypeScript дозволяють вам throw будь-який об'єкт. Проміс також може бути відхилено з будь-якою причиною об'єкта. Рекомендується використовувати синтаксис throw з типом Error. Це тому, що ваша помилка може бути перехоплена у коді вищого рівня з синтаксисом catch. Було б дуже заплутано перехопити там текстове повідомлення, і це зробило б налагодження більш болісним. З тієї ж причини ви повинні відхиляти проміси з типами Error.
Погано:
functioncalculateTotal(items: Item[]): number{throw'Not implemented.';}functionget(): Promise<Item[]>{returnPromise.reject('Not implemented.');}Добре:
functioncalculateTotal(items: Item[]): number{thrownewError('Not implemented.');}functionget(): Promise<Item[]>{returnPromise.reject(newError('Not implemented.'));}// або еквівалентно до:asyncfunctionget(): Promise<Item[]>{thrownewError('Not implemented.');}Перевага використання типів Error полягає в тому, що вони підтримуються синтаксисом try/catch/finally, і неявно всі помилки мають властивість stack, яка дуже потужна для налагодження. Існують також інші альтернативи, не використовувати синтаксис throw, а замість цього завжди повертати користувацькі об'єкти помилок. TypeScript полегшує це. Розгляньте наступний приклад:
typeResult<R>={isError: false,value: R};typeFailure<E>={isError: true,error: E};typeFailable<R,E>=Result<R>|Failure<E>;functioncalculateTotal(items: Item[]): Failable<number,'empty'>{if(items.length===0){return{isError: true,error: 'empty'};}// ...return{isError: false,value: 42};}Для детального пояснення цієї ідеї зверніться до оригінального посту.
Нічого не робити з перехопленою помилкою не дає вам можливості виправити або реагувати на цю помилку. Запис помилки в консоль (console.log) не набагато краще, оскільки часто вона може губитися в морі речей, виведених на консоль. Якщо ви обгортаєте будь-який фрагмент коду в try/catch, це означає, що ви думаєте, що там може виникнути помилка, і тому у вас повинен бути план або шлях коду для випадку, коли вона виникає.
Погано:
try{functionThatMightThrow();}catch(error){console.log(error);}// або ще гіршеtry{functionThatMightThrow();}catch(error){// ігнорувати помилку}Добре:
import{logger}from'./logging'try{functionThatMightThrow();}catch(error){logger.log(error);}З тієї ж причини ви не повинні ігнорувати перехоплені помилки з try/catch.
Погано:
getUser().then((user: User)=>{returnsendEmail(user.email,'Welcome!');}).catch((error)=>{console.log(error);});Добре:
import{logger}from'./logging'getUser().then((user: User)=>{returnsendEmail(user.email,'Welcome!');}).catch((error)=>{logger.log(error);});// або використовуючи синтаксис async/await:try{constuser=awaitgetUser();awaitsendEmail(user.email,'Welcome!');}catch(error){logger.log(error);}Форматування є суб'єктивним. Як і багато правил тут, немає жорсткого і швидкого правила, якого ви повинні дотримуватися. Головна точка - НЕ СПЕРЕЧАТИСЯ про форматування. Існує безліч інструментів для автоматизації цього. Використовуйте один! Це марнування часу і грошей для інженерів сперечатися про форматування. Загальне правило, якого слід дотримуватися, - зберігати послідовні правила форматування.
Для TypeScript існує потужний інструмент під назвою ESLint. Це інструмент статичного аналізу, який може допомогти вам кардинально покращити читабельність та обслуговуваність вашого коду. Існують готові до використання конфігурації ESLint, на які ви можете посилатися у своїх проектах:
ESLint Config Airbnb - Стиль Airbnb
ESLint Base Style Config - Набір основних правил ESLint для JS, TS та React
ESLint + Prettier - правила lint для форматера коду Prettier
Зверніться також до цього чудового джерела TypeScript StyleGuide and Coding Conventions.
Якщо ви шукаєте допомогу в міграції з TSLint на ESLint, ви можете перевірити цей проект: https://github.com/typescript-eslint/tslint-to-eslint-config
Капіталізація розповідає вам багато про ваші змінні, функції тощо. Ці правила є суб'єктивними, тому ваша команда може вибрати те, що захоче. Суть в тому, що незалежно від того, що ви всі виберете, просто будьте послідовними.
Погано:
constDAYS_IN_WEEK=7;constdaysInMonth=30;constsongs=['Back In Black','Stairway to Heaven','Hey Jude'];constArtists=['ACDC','Led Zeppelin','The Beatles'];functioneraseDatabase(){}functionrestore_database(){}typeanimal={/* ... */}typeContainer={/* ... */}Добре:
constDAYS_IN_WEEK=7;constDAYS_IN_MONTH=30;constSONGS=['Back In Black','Stairway to Heaven','Hey Jude'];constARTISTS=['ACDC','Led Zeppelin','The Beatles'];constdiscography=getArtistDiscography('ACDC');constbeatlesSongs=SONGS.filter((song)=>isBeatlesSong(song));functioneraseDatabase(){}functionrestoreDatabase(){}typeAnimal={/* ... */}typeContainer={/* ... */}Перевагу слід віддавати використанню PascalCase для назв класів, інтерфейсів, типів та просторів імен. Перевагу слід віддавати використанню camelCase для змінних, функцій та членів класів. Перевагу слід віддавати використанню капіталізованого SNAKE_CASE для констант.
Якщо функція викликає іншу, тримайте ці функції вертикально близько в вихідному файлі. В ідеалі, тримайте викликача прямо над викликаним. Ми зазвичай читаємо код зверху вниз, як газету. Через це, зробіть ваш код таким, що читається таким чином.
Погано:
classPerformanceReview{constructor(privatereadonlyemployee: Employee){}privatelookupPeers(){returndb.lookup(this.employee.id,'peers');}privatelookupManager(){returndb.lookup(this.employee,'manager');}privategetPeerReviews(){constpeers=this.lookupPeers();// ...}review(){this.getPeerReviews();this.getManagerReview();this.getSelfReview();// ...}privategetManagerReview(){constmanager=this.lookupManager();}privategetSelfReview(){// ...}}constreview=newPerformanceReview(employee);review.review();Добре:
classPerformanceReview{constructor(privatereadonlyemployee: Employee){}review(){this.getPeerReviews();this.getManagerReview();this.getSelfReview();// ...}privategetPeerReviews(){constpeers=this.lookupPeers();// ...}privatelookupPeers(){returndb.lookup(this.employee.id,'peers');}privategetManagerReview(){constmanager=this.lookupManager();}privatelookupManager(){returndb.lookup(this.employee,'manager');}privategetSelfReview(){// ...}}constreview=newPerformanceReview(employee);review.review();З чистими та легкими для читання операторами імпорту ви можете швидко побачити залежності поточного коду. Переконайтеся, що ви застосовуєте наступні хороші практики для операторів import:
- Оператори імпорту повинні бути в алфавітному порядку та згруповані.
- Невикористані імпорти повинні бути видалені.
- Іменовані імпорти повинні бути в алфавітному порядку (тобто
import{A, B, C} from 'foo';) - Джерела імпорту повинні бути в алфавітному порядку в межах груп, тобто:
import * as foo from 'a'; import * as bar from 'b'; - Перевагу слід віддавати використанню
import typeзамістьimportпри імпорті лише типів з файлу, щоб уникнути циклів залежностей, оскільки ці імпорти стираються під час виконання - Групи імпорту розділяються порожніми рядками.
- Групи повинні поважати наступний порядок:
- Поліфіли (тобто
import 'reflect-metadata';) - Вбудовані модулі Node (тобто
import fs from 'fs';) - зовнішні модулі (тобто
import{query } from 'itiriri';) - внутрішні модулі (тобто
import{UserService } from 'src/services/userService';) - модулі з батьківського каталогу (тобто
import foo from '../foo'; import qux from '../../foo/qux';) - модулі з того ж або братнього каталогу (тобто
import bar from './bar'; import baz from './bar/baz';)
- Поліфіли (тобто
Погано:
import{TypeDefinition}from'../types/typeDefinition';import{AttributeTypes}from'../model/attribute';import{Customer,Credentials}from'../model/types';import{ApiCredentials,Adapters}from'./common/api/authorization';importfsfrom'fs';import{ConfigPlugin}from'./plugins/config/configPlugin';import{BindingScopeEnum,Container}from'inversify';import'reflect-metadata';Добре:
import'reflect-metadata';importfsfrom'fs';import{BindingScopeEnum,Container}from'inversify';import{AttributeTypes}from'../model/attribute';import{TypeDefinition}from'../types/typeDefinition';importtype{Customer,Credentials}from'../model/types';import{ApiCredentials,Adapters}from'./common/api/authorization';import{ConfigPlugin}from'./plugins/config/configPlugin';Створюйте більш зручні імпорти, визначаючи властивості paths та baseUrl у розділі compilerOptions у файлі tsconfig.json
Це дозволить уникнути довгих відносних шляхів при імпорті.
Погано:
import{UserService}from'../../../services/UserService';Добре:
import{UserService}from'@services/UserService';// tsconfig.json ... "compilerOptions": { ... "baseUrl": "src","paths": {"@services": ["services/*"]}...}...Використання коментарів є ознакою неспроможності висловитися без них. Код повинен бути єдиним джерелом правди.
Не коментуйте поганий код — перепишіть його.
— Brian W. Kernighan and P. J. Plaugher
Коментарі — це вибачення, а не вимога. Хороший код здебільшого документує сам себе.
Погано:
// Перевірити, чи підписка активна.if(subscription.endDate>Date.now){}Добре:
constisSubscriptionActive=subscription.endDate>Date.now;if(isSubscriptionActive){/* ... */}Контроль версій існує не просто так. Залиште старий код у вашій історії.
Погано:
typeUser={name: string;email: string;// age: number;// jobPosition: string;}Добре:
typeUser={name: string;email: string;}Пам'ятайте, використовуйте контроль версій! Немає потреби в мертвому коді, закоментованому коді, і особливо в коментарях-журналах. Використовуйте git log, щоб отримати історію!
Погано:
/** * 2016-12-20: Видалені монади, не зрозумів їх (RM) * 2016-10-01: Покращено використання спеціальних монад (JP) * 2016-02-03: Додано перевірку типів (LI) * 2015-03-14: Реалізовано combine (JR) */functioncombine(a: number,b: number): number{returna+b;}Добре:
functioncombine(a: number,b: number): number{returna+b;}Вони зазвичай лише додають шуму. Нехай назви функцій та змінних разом з правильним відступом та форматуванням надають вашому коду візуальну структуру.
Більшість середовищ розробки підтримують функцію згортання коду, що дозволяє згортати/розгортати блоки коду (див. згортання регіонів у Visual Studio Code).
Погано:
////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////// Клас клієнта////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////classClient{id: number;name: string;address: Address;contact: Contact;////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////// публічні методи////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////publicdescribe(): string{// ...}////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////// приватні методи////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////privatedescribeAddress(): string{// ...}privatedescribeContact(): string{// ...}};Добре:
classClient{id: number;name: string;address: Address;contact: Contact;publicdescribe(): string{// ...}privatedescribeAddress(): string{// ...}privatedescribeContact(): string{// ...}};Коли ви розумієте, що вам потрібно залишити нотатки в коді для пізніших вдосконалень, робіть це за допомогою коментарів // TODO. Більшість IDE мають спеціальну підтримку таких коментарів, тому ви можете швидко переглянути весь список todos.
Однак майте на увазі, що коментар TODO не є виправданням для поганого коду.
Погано:
functiongetActiveSubscriptions(): Promise<Subscription[]>{// переконатися, що `dueDate` проіндексовано.returndb.subscriptions.find({dueDate: {$lte: newDate()}});}Добре:
functiongetActiveSubscriptions(): Promise<Subscription[]>{// TODO: переконатися, що `dueDate` проіндексовано.returndb.subscriptions.find({dueDate: {$lte: newDate()}});}Це також доступно іншими мовами:
Бразильська португальська: vitorfreitas/clean-code-typescript
Китайська:
Французька: ralflorent/clean-code-typescript
Німецька: mheob/clean-code-typescript
Японська: MSakamaki/clean-code-typescript
Корейська: 738/clean-code-typescript
Російська: Real001/clean-code-typescript
Іспанська: 3xp1o1t/clean-code-typescript
Турецька: ozanhonamlioglu/clean-code-typescript
В'єтнамська: hoangsetup/clean-code-typescript
Посилання будуть додані після завершення перекладів.
Перевірте цю дискусію для отримання додаткових деталей та прогресу. Ви можете зробити неоціненний внесок у спільноту Clean Code, переклавши це вашою мовою.
